Wom Stories | Феміністична спільнота

Ґештеґи

Публікації розділені за гештеґами для зручнішої навігації постів за темами. Теги підвʼязані під найактуальніші теми проєкту

читати більше

#ws_педофілія

#ws_ексгібіціонізм

#ws_школа

#ws_поради

#ws_сімя

#ws_харасмент

#ws_допомога

#ws_зґвалтування

#ws_статеве виховання

#ws_здоровя

#ws_кіберсталкінг

#ws_стосунки

#ws_віктимблеймінг

#ws_розголос

#ws_фемінізм

#ws_термінологія

Що в голові у педофілів❓

Зазвичай педофілів цікавлять маленькі дівчата та хлопчики в середньому від 8 до 12 років, в 15-16 років вони втрачають інтерес. Нижче наведені деякі думки педофілів(ми в жодному разі не пропагуємо педофілію❗):

🔹Педофіли свято вірять, що не завдають жодної шкоди дитині, вони запевняють що у 97% випадках секс відбувається без проникнення, а ще 90% за бажанням дитини.
🔹Вони не вважають насильством маніпуляцію над незміцнілою психікою дитини. Саме тому вони відчувають себе невинними.
🔹Деякі педофіли сподіваються на легалізацію педофілії як це було з гомосексуальністю (гомосексуальність раніше вважалася хворобою).
🔹Деякі з них вважають, що легалізація ненасильницьких сексуальних контактів з дітьми привела б до зниження кількості насильства.
🔹У деяких країнах є педофілічні (або педосексуальні) організації та асоціації, де учасники домагаються внесення поправок у законодавство, які б легалізували їхні відносини з дітьми.

Як діють педофіли❓

Поступово вони намагаються налагодити контакт з дитиною, подружитися. Починають слідкувати в школі або дитячому садку, при цьому мастурбуючи, також можуть намагатися зробити так щоб дитина це побачила, далі слідкують за реакцією. Якщо дитина ніяк не зреагувала, не здійняла галас вони вважають, що вона вже на гачку. Після того як дитина звикає до такого "видовища" вони йдуть на прямий контакт з дитиною.

Ексгібіціонізм — сексуальний розлад, що характеризується демонстрацією своїх геніталій та інших частин тіла випадковим людям у громадських місцях. Під час своїх дій людина відчуває статеве збудження і може супроводжувати показ геніталій мастурбацією.
‍
Ексгібіціоністам подобається спостерігати, як перехожі реагують на їхню поведінку. Вони вловлюють переляк, подив, інтерес людей, і кожна емоція дарує їм особливе сексуальне задоволення. Справжній ексгібіціонізм часто виникає внаслідок важкої психологічної травми у дитячому чи підлітковому віці. У дитини можуть відбутися порушення психіки, якщо, наприклад, хтось із його знайомих часто демонстрував йому своє оголене тіло або вступав у статевий зв’язок.

Що робити, якщо ви чи ваша дитина зустрілися зі збоченцем на вулиці❓

Поясніть своїй дитині, що для ексгібіціоністів дуже важлива реакція людини. Тому варто поводитися максимально природно, не реагувати бурхливо на прояви збоченця. Обійти та не наближатися близько. Запам’ятати прикмети та повідомити в поліцію координати місця, де сталася пригода. Ексгібіціонізм прирівнюють до одного із видів сексуального насильства, а хворому потрібна допомога і термінові втручання медичного характеру. Якщо загрожує небезпека, кликати на допомогу та привертати увагу оточуючих.

Гіршим за булінг може бути лише мовчання про нього.

Чи не щодня ми читаємо історії дівчат, які стали жертвами цькування чи насильницьких дій у школі, але дорослі (перш за все вчителі) ніяк на це не відреагували. На жаль, у нас досі побутує серед багатьох думка «моя хата скраю, тож нічого не знаю». Проте це не повинно так працювати.

Вчителі є дорослими людьми, які порівняно з дітьми віком до 17 років здатні адекватно оцінити ситуацію і свою відповідальність за певні вчинки. Вчителі є єдиними і першими дорослими на території школи, що можуть повпливати на дітей і зупинити булінг в сторону тої чи іншої особи.

До того ж, варто говорити і про те, що у школі саме вчителі несуть відповідальність за безпеку учнів. Тож якщо ви працюєте у сфері педагогіки і помічаєте, що серед учнів шириться неадекватне ставлення до певної дитини, ОБОВ'ЯЗКОВО втручайтеся в цей процес: говоріть із батьками, проводьте виховні бесіди/години, поговоріть зі шкільним психологом щодо того, як можна зупинити булінг.Діти не завжди усвідомлюють ту шкоду, яку можуть завдати іншим. Батьки не можуть проконтролювати їхню поведінку у школі. Учителі є першими помічниками у цій ситуації, тому саме вони відіграють основну роль у тому, щоби попередити чи припинити цькування.

Також хочемо зазначити про те, що згідно із ч. 2 ст. 54 Закону України «Про освіту», педагогічні працівники зобов'язані дбати про фізичне і психічне здоров'я здобувачів освіти, захищати їх під час освітнього процесу від будь-яких форм фізичного чи психологічного насильства, приниження честі/гідності, дискримінації тощо.Тому вчитель несуть пряму відповідальність за це перед ЗАКОНОМ. Ви завжди можете і маєте право на те, щоби поскаржитися на байдужість чи безвідповідальність вчителя щодо того, що відбувається на території школи.

📌Історія та пост були написані до початку розповсюдження про «паті у Києві»,нар🐱та оголених дівчат на відео📌

Історія жахлива! Жорстока! Аморальна. Нам страшено шкода і боляче навіть це читати. Неуявляємо наскільки це важко та страшно..

На превеликий жаль, в сучасному світі жінка має завжди думати на крок вперед якщо переживає за свою безпеку.

Як можна узабезпечити себе від підсипання психотропних речовин❓
🔹пийте тільки із закоркованих/закритих пляшок,що відкривалися при вас
🔹залишайте пляшку/стакан у полі свого зору або носіть із собою
🔹можливо,краще приходити із своїм алкоголем-замовити копієчну силіконову кришку на стакан
(Мене здивувала кількість сайтів в гуглі «що підсипати в алкоголь щоб людина заснула»). Як то кажуть «довіряй але провіряй»

Ознаки шо вам вже встигли підсипати:
🔹дуже швидке сп‘яніння-відчуваєте сильне розслаблення
🔹збільшенні зіниці-швидка зміна настрою‼️

ЯКЩО ВИ ВІДЧУВАЄТЕ ЩО ПІДОЗРІЛО ЩОСЬ НЕ ТАК, не залишайтеся на самоті! Покличте друзів у яких впевненні,скажіть іншим! Якщо геть погано ТЕЛЕФОНУЙТЕ У 103.‼️ НЕ НЕХТУЙТЕ СВОЇМ ЗДОРОВ‘ЯМ

Досить складно іноді навчити дітей опанувати навички відмови, але це є важливим кроком у захисті від сексуального насильства; проте батьки досить часто не розуміють, як правильно говорити з дітьми на такі теми і як взагалі навчити їх відмовляти у таких ситуаціях.

Тож давайте поговоримо про те, які є способи відвертої розмови з дітьми задля збереження їх безпеки❓

🔹важливо навчити розрізняти «так» і «ні»: поясніть своїй дитині, що вона має право відмовитися від будь-якого виду фізичного контакту, який їй не подобається або з яким вона не згодна або ж суть якого вона не розуміє. Можна розглянути приклади ситуацій і запропонувати варіанти відмови.
🔹навчіть розпізнавати особисті кордони: розкажіть, що кожна людина має свої межі дозволеного, що повинно завжди поважатися. Поясніть, що доторки до інтимних зон зі сторони чужих людей не є нормою і потрібно захищати себе. При цьому слід зазначити, що інтимних зон мають право торкатися лише батьки (якщо в цьому є потреба: допомогти помитися в «маленькому» віці або ж при лікуванні певних захворювань) та лікарі при дозволі батьків.
🔹не бійтеся застосовувати методи гри: розігруйте різні ситуації з вашою дитиною, де вона має відмовитися від небажаного контакту. Рольові ігри допоможуть їй набути впевненості та знайти правильні слова для відмови. Постійний рух дозволить дитині краще запам'ятати, як слід діяти в таких ситуаціях.
🔹підкреслюйте значення інтуїції: поясніть своїй дитині, що внутрішній голос часто може попередити про небезпеку. Вчіть її слухати своє тіло і реагувати, якщо щось викликає незручність або неприємні почуття.
🔹називайте речі своїми іменами: не слід стирати межі між справжніми назвами інтимних зон і зводити їх до «квіточок» абощо. Дитина повинна розуміти, що інтимна зона — це її особистий простір і що такий же простір є в інших людей. Цей простір порушувати не можна ані в сторону вашої дитини, ані зі сторони вашої дитини.

За даними Національного демократичного інституту в Україні, жертвами домагань стали 4 мільйона жінок, і це лише ті, хто не побоявся розповісти. Сексуальних домагань передусім зазнають жінки в громадських місцях, транспорті, університеті, але ще частіше – на роботі.

Харасмент — це форма переслідування, домагання, дискримінації, що включає будь-яку образливу, зневажливу або принизливу для людини фізичну, словесну або невербальну поведінку.

Як виник харасмент❓
Перші судові справи про сексуальні домагання з'явилися в США у 1970-х. Тоді жінкам набридло сидіти вдома, і вони почали активно працевлаштовуватися. Але чоловіки не збиралися сприймати колег як справжніх, рівних їм фахівців і часто починали надокучати жінкам прямо на робочому місці.

Що вважається харасментом❓
🔹торкання, хапання та інші фізичні контакти без вашої згоди;
🔹коментарі сексуального характеру стосовно вашого зовнішнього вигляду;
🔹настирливі погляди у ваш бік або витріщання;
🔹відпускання жартів та коментарів із сексуальним підтекстом у вашій присутності;
🔹запитання про ваше інтимне життя;
🔹трансляція зображення або відео порнографічного характеру;
🔹телефонні розмови на сексуальну тему;
🔹непристойні жести та рухи тілом.

Недоречна, надмірна, докучлива, образлива увага чоловіка – це гарасмент!Насправді будь-яка ваша реакція буде доречною, головне — не замовчувати і твердо відстоювати власні кордони.

Що робити, якщо ви стали жертвою за кордоном❓

🔹терміново звернутися до правоохоронних органів іноземної країни, а також повідомити про це Посольство (консульство) України;
🔹подбати про юридичне представництво у вашій справі із залученням місцевих адвокатів;
🔹якщо ви залишилися без засобів до існування, якщо ви стали жертвами торгівлі людьми, або опинилися в ситуації, що становить загрозу життю чи здоров’ю, керівник закордонної дипломатичної установи України може прийняти рішення про надання одноразової допомоги тощо.

До кого звернутися для допомоги з питань захисту прав, порушених в іноземних держав❓

Звернення слід адресувати до закордонних дипломатичних установ України, повний перелік їх даних на сайті.

За юридичною допомогою звертатися в телеграм-канал. Офіс прокурора Міжнародного кримінального суду в Гаазі: otp.informationdesk@icc-cpi.int.

Де отримати психологічну допомогу❓
🔹безкоштовна допомога від спеціалістів «Фонду Маша»: a.kariakina@mashafund.org.ua;
🔹спеціалісти проєкту «Розірви коло» за телефоном +38 0800 500 335;
🔹на Національній гарячій лінії із запобігання домашньому насильству, торгівлі людьми та ґендерній дискримінації або за телефоном 0 800 500 335 (зі стаціонарного) або 116 123 (з мобільного);
🔹за контактами організації «Ла Страда»: пошта: hotline@la-strada.org.ua, телеграм, месенджер: lastradaukraine, скайп: lastrada-ukraine;
🔹на Національній гарячій лінії для дітей та молоді: 0 800 500 225 (зі стаціонарного) або 116 111 (з мобільного), соц.мережі: телеграм, інстаграм, фейсбук;
🔹на сайті tellme.com.ua, потрібно коротко описати свій запит і залишити заявку.

Як пережити домагання чи зґвалтування?

Це травматичний досвід, і ось деякі прийоми, які ви можете використовувати, щоб легше його пережити:

❗️Ми не можемо дати однозначної відповіді чи слід пручатися, чи ні, бо всі ситуації різні. Але якщо у вас є сили та можливість, вам не загрожує побиття чи інша фізична розправа звісно ТАК! Слід кликати на допомогу і відбиватися (найчутливіші зони це - пах, очі, живіт).
❗️Якщо можливості дати відсіч немає, та насилля неминуче, спробуйте «заморозити» свої почуття й абстрагуватися від ситуації. Поки все не закінчиться, переконуйте себе, що це відбувається не з вашим тілом і не з вами взагалі.
❗️І під час, і після ситуації важливо не допускати почуття провини. Нагадуйте собі, що це не тому, що з вами щось не так, не тому, що ви залишилися вдома, або вийшли на вулицю, випили, або ще щось. Винен лише ґвалтівник, а ви залишаєтеся тією людиною, що й були, це вас не заплямує.
❗️За першої ж можливості зверніться до поліції особисто чи зателефонуйте на 102. Це необхідно для того, щоб кривдник був покараний і від його рук знов не постраждали ви, чи будь-хто інший.
❗️Якщо відбулося зґвалтування варто звернутись до лікаря (гінеколог- для дівчат, уролог - для хлопців), пройти огляд та за необхідності здати аналізи. Аби впевнитись що з вашим фізичним здоров'ям усе гаразд.

Бережіть себе і будьте у безпеці❤️

Коли мова заходить про сексуальну освіту, багато батьків стороняться цієї теми. Адже існує помилковий стереотип, що рання зацікавленість «забороненими темами» призведе до розпусти. Насправді сексуальна освіта вчить дитину розуміти і поважати власні кордони, її головне завдання – захистити неповнолітніх від сексуального насильства. Якщо діти відчувають якісь домагання в свою адресу, вони мають прийти до своїй рідних і розказати їм про це.

Коли та як правильно розпочинати статеве виховання❓
🔹Фахівців радять розпочинати у віці 3-4 роки. Це цілком нормальний вік для перших «уроків». Слід пояснити дитині як називаються усі частини тіла, зокрема, геніталії. Це допоможе згодом спокійніше повідомити про травми, дискомфорт, насильство. А також дає розуміння, що ці органи є нормальною частиною тіла.
🔹У віці 4-6 років слід розповісти про безпеку тіла та «правило купальника». Дитина має знати, що ніхто не може торкатися її тіла без дозволу і ніхто не повинен просити помацати або подивитися на геніталії (крім батьків і лікаря в особливих випадках).
🔹У 6-8 років необхідно продовжувати формувати в дитини поняття про недоторканість приватного життя і повагу до приватності інших.В цьому віці багато дітей активно користуються ґаджетами. Тож варто навчити безпечному поводженню в інтернеті, розказати про правила спілкування з незнайомцями та наслідки обміну інтимними фото.
🔹Розкажіть дитині 9-12 років про зміни в тілі під час пубертату, про важливість гігієни й догляду за тілом, про місячні і полюції раніше, ніж вони вперше відбудуться.У 9-12 років дитина вже має володіти інформацією про контрацепцію, вагітність та інфекції, що передаються статевим шляхом.Також необхідно говорити та наводити приклади різних типів відносин. Дитина має розуміти відмінності між хорошими взаємодіями та токсичним контактуванням між людьми.
🔹Підлітки обох статей 13-18 років мають знати правила безпечного сексу: як алкоголь і наркотики впливають на адекватність прийняття рішень у сексуальних контактах. Треба продовжувати пояснення про різницю між здоровими та нездоровими стосунками.

Перший гінекологічний огляд.

Насправді все не так страшно, як може здаватися спершу. Головне — знайти професіоналів, яким ви будете довіряти.Коли варто звертатися до гінекологів?
🔹на перший огляд варто прийти одразу після появи місячних. Надалі з 16 років потрібно проходити плановий огляд раз на рік. Якщо на даний момент ви ніколи не відвідували гінекологів, то ніколи не пізно це зробити, адже це важлива частина жіночого здоров'я.Як проходить огляд?
🔹спочатку вам ставлять загальні запитання про ваші місячні, сексуальну активність та різні захворювання. Далі чекатиме огляд на спеціальному кріслі в дзеркалах (спеціальний пристрій для розширення піхви) та забір мазків для аналізів;
🔹гінекологи також можуть оглядати молочні залози на наявність різних захворювань.Що потрібно для огляду від пацієнтки?
🔹варто підготувати календар місячних та заздалегідь підготувати відповіді на загальні запитання;
🔹можна заздалегідь виписати запитання, які ви б хотіли поставити на прийомі;
🔹а також важливо знати, що наявність волосся ніяк не впливає на якість огляду.

Се́кстинг— пересилання особистих фотографій, повідомлень інтимного змісту за допомогою сучасних засобів зв'язку. Секстинг є дуже поширеним явищем серед українських підлітків. За 2017 рік на «гарячу лінію» однієї із профільних структур надійшло близько 30 тис. звернень від дітей, з них близько 10 тис. пов'язані з життям дитини в інтернет-середовищі, більшість із яких — секстинг.

Відносно нещодавно в Україні запустили інформаційно-освітню кампанію для захисту дітей від сексуального насильства в інтернеті stop.sexting, у них також є однойменний Telegram-бот, який дає поради у випадку, якщо ваші інтимні відео чи світлини опинилися (чи можуть опинитися) у відкритому доступі проти вашої волі.

StopSextingBot відповідає на питання, що робити, якщо просять надіслати інтимні фото, якщо шантажують раніше надісланими фото, або як їх видалити, якщо вони вже опубліковані в мережі. Бот може бути корисним і для дітей, і для дорослих.

Що таке "здорові стосунки" і як зрозуміти, що ви перебуваєте у співзалежних стосунках❓

Нормальні, здорові стосунки – це такі, перебуваючи в яких ви:
🔹не намагаєтеся бути зручним для збереження взаємин, погіршуючи при цьому власне життя і комфорт;
🔹не переробляєте партнера — партнер не переробляє вас;
🔹відкрито і спокійно обговорюєте конфліктні ситуації без биття посуду, переходу на особистості, затамування образи після завершення діалогу;
🔹маєте право робити те, що вам подобається – змінювати роботу, вдягатися як вам подобається, спілкуватись з друзями протилежної статі і тд;
🔹зберігаєте за собою та за своїм партнером право на усамітнення, поважаєте особисті кордони людини;
🔹довіряєте одне одному – не читаєте особисті листування, не стежите одне за одним;

Здорові стосунки ґрунтуються на взаємоповазі, довірі, турботі й чесності.

Співзалежність - це стан людини, яка є емоційно, фізично чи соціально залежною від когось. Зміщення акцентів зі свого життя на життя партнера відбувається через встановлення: "Я сама/сам не зможу досягти у житті успіху, мені потрібен провідник, за яким я сховаюся". Інколи людина з таким діагнозом розуміє, що завдає шкоди власному життю, проте не може припинити стосунки.

Зазвичай людям важко самостійно вийти зі стану співзалежності, а інколи навіть усвідомити його присутність у своєму житті. Саме тому фахівці радять звертатися до психологів, психотерапевтів чи психіатрів, які розуміють специфіку роботи із залежними людьми та мають необхідний досвід праці.

Бережіть себе і будьте щасливі у відносинах, чи без них ❤️

Віктимблеймінг - часткове або повне перекладання вини за насильство або злочин на саму жертву. Це явище, яке має серйозні негативні наслідки, та є об'єктом загального обговорення.

Негативних факторів впливу віктимблеймінгу є досить багато, і ось лише деякі з них:
🔹По-перше, жертва стає об'єктом критики, осуду та знущань з боку суспільства. Що призводить до вторинної травми. Постраждалі від насильства вже пережили тяжкі емоційні та фізичні травми. Звинувачення може поглибити їх, спричиняючи психологічний стрес, почуття вини та безнадії.
🔹Замовчування: відчуття страху перед звинуваченнями може призвести до того, що жертви насильства не звертатимуться за допомогою та підтримкою.
🔹Відсутність покарання злочинців: звинувачення жертви призводять до переміщення уваги, що може відволікти від визнання та покарання справжніх винних.

Віктимблеймінг не має бути частиною нашого суспільства. Жертви насильства ніколи не заслуговують на обвинувачення або погіршення свого становища. Вони не винні у тому, що з ними сталося, і не повинні стикатися з віктимблеймінгом і його наслідками. Замість цього, суспільство повинно сприяти підтримці та захисту, відмовитися від осуду, і зосередитися на винуватцях насильства.

Об'єктивізація жінок - це один з проявів сексизму, при якому жінки розглядаються в першу чергу як об'єкти, що мають тільки зовнішні характеристики, а не як повноцінні особистості з власними думками, потребами та вміннями. Це може призводити до дискримінації та нерівності в різних сферах життя через віддаленість від стереотипних стандартів краси. Також об'єктивізація орієнтується, в першу чергу, саме на осіб жіночої статі. Бо жінка, за сексистськими стереотипами, народжена для того щоб зваблювати і приваблювати, і кожна має бути гарною і відповідати певним стандартам суспільства. Чоловіку ж, за такою логікою, просто може бути «трохи гарніший ніж мавпа».

Одним з найбільш очевидних прикладів об'єктивізації жінок є їхнє зображення в засобах масової інформації (ЗМІ), таких як: реклама, кіно та телебачення. Дуже часто у таких ситуаціях обирають стереотипно привабливих жінок та роблять акцент на їхній сексуальності чи надмірній штучності краси, не висвітлюючі природні особливості жіночого тіла, які не вважаються привабливими. Це може спричиняти у жінок (а більше у молодих дівчат та підліків) неадекватне ставлення до свого тіла та власної привабливості, породжувати комплекси, порушувати їхні стосунки та взаємодії з іншими людьми.

Прямими наслідками об'єктивації жінок та дівчат є сексуальне насильство та переслідування жінок. Зґвалтування та сексуальні домагання є цьому прикладами.

Феміністичні та психологічні дослідження свідчать, що сексуальна об'єктивація призводить до негативних психологічних наслідків, включаючи розлади харчової поведінки, депресії, а також створює у жінок негативні образи себе (зниження самооцінки) через переконання, що їхні інтелект та професійні компетенції не визнаються і не будуть визнані суспільством.

Wom Stories активно займається розголосом.

Одна з таких історій:

Колишній ректор Тернопільського національного педагогічного університету імені Володимира Гнатюка Володимир Кравець поширював на занятті сексистські та стереотипні наративи про жінок

Повний текст за посиланням: *посилання*

В нашому світі гендерна рівність часто сприймається не як норма, а як ідеал. «Чоловік консультується зі мною з професійних питань?», «чоловіки тиснуть руку й мені, а не лише моєму чоловікові?», «мій керівник сприймає мене точно так само, як інших співробітників?». Працюючи, навчаючись та просто спілкуючись з чоловіками, ми очікуємо зневаги, просто тому, що звикли. Інколи навіть їхня присутність може викликати тривогу.

«Фемінізм не потрібен!» - такі слова часто викрикують люди, що свідомо закривають очі на проблеми в суспільстві. Але уявімо світ, в якому ця фраза набуде сенсу ⬇️

🌸 Дівчата викладатимуть контент у соціальні мережі, не отримуючи коментарі на кшталт «найк про» (щоб воно не означало), «щавель», «пікмі», «дешевша за повітря» і подібний непотріб.
‍
🌸Шанси отримати роботу будуть залежати лише від внутрішніх якостей людини, її досвіду та професійних навичок, а не від статі.
‍
🌸Тіло жінки буде повністю належати жінці: відсутність заборони на аборт, тиску щодо дітей та контролю статевого життя.
‍
🌸Нема розподілу на «чоловічий» та «жіночий» стиль. Ніхто нас не засудить за строгий піджак!
‍
🌸Відсутність стандартів краси. Ми зможемо робити зі своєю зовнішністю те, що хочемо.
‍
🌸Ніяких патріархальних установок про жінку на кухні й чоловіка в шахті.
‍
🌸Ніяких дитячих шлюбів та іншого збоченства.

Просто уявіть утопічний світ, в якому цінність жінки ніколи не вимірюється зовнішністю, а чоловіки не змушені приховувати емоції. Уявіть, що ви заходите у ліфт із чоловіком і не відчуваєте небезпеки. Уявіть, що жінки не сприймають одна одну як конкуренток. Уявіть, що жертву насильства ні в чому не звинувачують. Ні харасменту, ні мізогінії, ні сексизму й цілковита рівність.

Насправді це лише мала частина переваг вигаданого світу, адже наше суспільство має настільки багато проблем із сексизмом, що обмеження посту не дасть їх перерахувати.

Нам є куди рухатись, є до чого йти!🍀